Эх...запустила я свой блог,что тут скажешь...и,что самое печальное,конкретной причины так и нет:(( Даже просьбы друзей-"напиши что нибудь" меня так и не вдохновили...Но не буду о печальном,я же все таки вернулась,и сегодня ПОСТАРАЮСЬ написать не один пост,так как есть что показать и о чем поразмышлять;)))
Начну наверное с работы.И сначала,как всегда, предыстория. Я за весь этот период делала несколько альбомов и блокнотов,но фотографировать и выкладывать их не очень то и хотелось...может я не справедлива, но все же..заказы были бюджетными и ничего тАкого в этих работах не было, ну разве что, кроме обложки! Но были и очень даже интересные,вот о них сейчас и поговорим;))
С чего же начать....пошуршав архивы своих фоточек нашла то,что по моему стоит вам показать:)
Там,откуда мой муж родом, я знаю одну учительницу,вернее я знаю в этой школе практически всех учителей,а почему...а потому что моя тетя там директор:))) Так вот, через цепочку родственных связей она заказала мне блокнот. С четкими разделами и тематикой.
А на первой страничке еще и такое вот стихотворение.
А чи не
щастя жити просто так,
А чи не
щастя бути поруч з вами.
Моє життя,
моя мета проста –
Щоб
дійсність поєдналася з думками.
Щасливий
той, у кого є родина,
Кого чарує
славний дивосвіт.
Хто
прославляє ділом Україну
І пам’ятає
завжди про свій рід.
Щаслива я,
бо в мене б’ється серце,
І що воно
ніскільки не скляне.
Щаслива я
від того, що відверта,
І сонце сяє
наді мной ясне.
Щаслива я,
що вірю в дружбу щиру,
І що належу
я сама собі.
Не вірте,
коли кажу: Нещаслива!
Не вірте ви
тоді мені.
То лише
мить, розчарування щирі.
Але тій миті
не належу я.
То долі
забавки примхливі,
То примха жалісна моя.
Із щастям в
серці вмію дарувати
Кохання,
ніжність, серденько своє.
І рада я, що вмію цінувати
Усе, усе, що
доля нам дає.
Соответственно на украинском языке,так как учитель именно этой дисциплины:)))
